Веризм (від італ. vero — «правдивий») переніс у оперу принципи літературного натуралізму. Замість богів і королів — селяни, робітники, ремісники; замість піднесених почуттів — ревнощі, злидні, насильство, любов і смерть у їхньому найгострішому вияві.
Маніфестами стилю стали короткі опери «Сільська честь» П'єтро Масканьї (1890, одна дія) та «Паяци» Руджеро Леонкавалло (1892, пролог і дві дії), які часто виконують в один вечір. Вершиною веристської виразності є оперна драматургія Джакомо Пуччіні («Богема», «Тоска», «Мадам Батерфляй»), де реалізм поєднано з нескінченною мелодійністю.
