Цимбали — серце весільної троїстої музики (скрипка + цимбали + бубон). Звук видобувається двома легкими молоточками («паличками», «колотушками»), якими виконавець б'є по струнах — швидко, віртуозно, з характерним дзвінким тембром.
В Україні розрізняють два типи: карпатські (менші, переносні, закарпатські та гуцульські майстри) та академічні концертні (великі, на підставці, до 150 струн). Видатний майстер — Юрій Бейденко, який модернізував цимбали. У світі подібні інструменти мають різні назви: угорський цимбалон, румунська цамбал, перський сантур, китайський янцинь. Але український вимір троїстої цимбальної гри — унікальний.
