Шопен — це фортепіанна поезія. Майже вся його творчість написана для цього одного інструмента, і ніхто ні до, ні після не створив такої інтимної, співучої, виразної фортепіанної мови.
Жанри: мазурки та полонези (з польським корінням, ритуалом танцю перетворені на високу поезію), ноктюрни (нічні роздуми, запозичені у Джона Філда, але піднесені до досконалості), балади, скерцо, етюди (Op. 10 і 25 — технічні шедеври, що водночас є поезією), два фортепіанні концерти, соната №2 з «Похоронним маршем». Шопен емігрував із захопленої Росією Польщі до Парижа; його серце було вивезено на батьківщину і досі зберігається у костелі Святого Хреста у Варшаві. Його стосунки з письменницею Жорж Санд — легенда романтичної епохи.
