Анданте (від італ. andare — «йти») буквально означає «крокуючи». Цей темп відчувається як звичайна людська хода — стабільна, але не поспішна.
У класичних симфоніях анданте часто стає серцем твору: тут композитор ділиться найособистішими думками. Класичний приклад — Анданте з Симфонії № 94 Гайдна зі «Сюрпризом» — раптовим фортисимо, яким, за словами самого Гайдна, він хотів здивувати публіку чимось новим.
Приблизний темп анданте — 76–108 ударів на хвилину. Похідні позначення уточнюють характер: andantino — трохи рухливіше, andante cantabile — співуче, andante con moto — з рухом. Саме в темпі анданте написано чимало найвідоміших мелодій, які легко наспівати, — адже «крокуючий» пульс найближчий до природного ритму людського дихання й ходи.
