Артикуляція — це спосіб виконання й з'єднання окремих звуків, музичний аналог дикції в мові. Вона визначає, як саме «вимовляється» кожна нота: плавно й зв'язно (легато), коротко й уривчасто (стакато), підкреслено (маркато) чи витримано (тенуто).
Артикуляція докорінно змінює характер тієї самої мелодії: зіграна легато, вона співуча й лірична; стакато — грайлива й гостра. На кожному інструменті артикуляцію досягають по-своєму: у струнних — рухом смичка, у духових — язиком, на фортепіано — дотиком і зняттям пальця. Правильна, осмислена артикуляція — ознака справжньої майстерності виконавця; вона надає музиці ясності, рельєфності й живого «мовлення».
