Консонанс — це поєднання звуків, які зливаються в злагоджене, урівноважене ціле. До досконалих консонансів належать чиста прима, октава й квінта, до недосконалих — терції та сексти. Фізично консонантність пов'язана з простими співвідношеннями частот (октава — 2:1, квінта — 3:2).
Консонанс і дисонанс — два полюси, між якими живе вся гармонія. Консонанс дає відчуття спокою, завершеності, «дому», куди повертається музична думка; саме на консонантному тризвуку зазвичай завершується твір. Проте уявлення про консонантність історично змінювалося: те, що середньовічне вухо чуло як напругу (терція), для нас — м'який консонанс. Без чергування напруги й спокою, дисонансу й консонансу музика втратила б свій рух і дихання.
