Імпровізація — мистецтво спонтанного творення музики «тут і зараз», коли виконавець водночас є й композитором. Це одна з найдавніших форм музикування, що передує нотному запису й вимагає глибокого відчуття стилю, гармонії та миттєвої творчої свободи.
Імпровізація — серце й душа джазу, де соло-імпровізації на задану гармонічну сітку є суттю жанру. Вона центральна і в багатьох світових традиціях: індійська рага, арабський макам, фламенко значною мірою імпровізаційні. У класичній музиці бароко й класицизму імпровізація процвітала (Бах і Моцарт були геніальними імпровізаторами, каденції концертів імпровізували). Українські кобзарі теж вільно варіювали думи. Імпровізація — вияв найвищої творчої свободи, де музика народжується прямо на очах слухача.
