Мелодія — це обличчя твору. Саме її ми насвистуємо під душем, згадуємо після концерту, плачемо під неї у кіно. Без мелодії музика лишається орнаментом, без тексту — порожньою формою.
Великі мелодисти — Моцарт, Шуберт, Верді, Дворжак, Бітлз, Маккартні. Українська пісня («Ой, у лузі червона калина», «Місяць на небі», «Черемшина») — це світова скарбниця мелодики. Сучасні композитори теж цінують мелодичну силу: від Джона Вільямса в кіно до Imagine Dragons у поп-музиці.
Гарна мелодія має внутрішню логіку: вершину (кульмінацію), напрям руху, врівноваженість стрибків і плавних кроків. Теоретики розрізняють мелодику кантиленну (широку, співучу) та декламаційну (близьку до мовної інтонації, як у речитативі). Українська пісенна традиція славиться довгими, розлогими мелодіями з характерними розспівами, які лягли в основу професійної композиторської школи від Лисенка до сучасності.
