Увертюра (з фр. — «відкриття») — це музичний анонс. У класичних операх увертюра містить у зародку основні теми, які прозвучать у виставі, давши слухачу «попередній перегляд».
Вершини жанру: увертюра до «Весілля Фігаро» Моцарта (енергійний бурлеск), до «Дон Жуана» (драматично-містична), до «Летючого голландця» Вагнера (штормова картина океану). Існує і концертна увертюра — самостійний твір на літературну або історичну тему: «Гебриди» Мендельсона, «Коріолан» Бетховена, «Фауст-увертюра» Вагнера.
Історично склалося два типи оперної увертюри: французька (повільний урочистий вступ із пунктирним ритмом, за яким іде швидкий фугований розділ) та італійська (швидко–повільно–швидко), яка згодом переросла в самостійну симфонію. У XIX столітті увертюра нерідко перетворювалася на розгорнуту симфонічну поему, а деякі концертні увертюри стали окрасою репертуару навіть без опери, яку вони мали б відкривати.
