Піцикато (італ. «защипуючи») — спосіб звуковидобування на струнно-смичкових інструментах (скрипці, альті, віолончелі, контрабасі), коли виконавець защипує струну пальцем замість того, щоб вести по ній смичком. Звук стає коротким, уривчастим, дзвінким, схожим на краплю чи удар.
Піцикато — яскравий контраст до співучого «смичкового» звучання (арко), тож композитори використовують його для особливих ефектів: легкості, грайливості, таємничості, імітації кроків чи крапель дощу. Знаменитий приклад — цілком піцикатний «Піцикато-полька» Штрауса. Існує й віртуозне піцикато лівою рукою та «піцикато Бартока» (струну відтягують так сильно, що вона ляскає по грифу). Піцикато значно розширює виражальну палітру струнних інструментів.
