Сольфеджіо — метод співу мелодій за спеціальними складовими назвами звуків (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі), а також ключова навчальна дисципліна в музичній освіті. Її мета — розвинути музичний слух, чуття ладу, ритму й уміння «чути очима», тобто читати ноти та подумки уявляти їхнє звучання.
Основу системи складів (ut, re, mi, fa, sol, la) запровадив ще у XI столітті чернець Гвідо д'Ареццо, узявши їх із початків рядків латинського гімну; склад «сі» додали пізніше, а «ut» у XVII ст. замінили на «до». Існують два основні підходи: рухоме «до» (де «до» — це тоніка будь-якої тональності) та нерухоме «до» (де кожен склад завжди відповідає одній абсолютній ноті). Заняття із сольфеджіо — фундамент фахової підготовки будь-якого музиканта, що вчить точно інтонувати, розрізняти інтервали й акорди та записувати почуту музику.
