Фактура — це «тканина» музики, спосіб, у який поєднані й розподілені всі звукові лінії твору: мелодія, супровід, голоси. Саме фактура значною мірою визначає характер і «густину» звучання — чи воно прозоре й легке, чи насичене й монументальне.
Розрізняють кілька основних типів фактури: монодія (один голос без супроводу, як григоріанський хорал), гомофонія (одна головна мелодія з акордовим супроводом — основа класичної та популярної музики), поліфонія (кілька рівноправних мелодій водночас, як у фузі Баха) та щільна акордова, «хоральна» фактура. Композитор постійно варіює фактуру, керуючи увагою слухача й драматургією твору. Розуміння фактури — це вміння чути музику «об'ємно», у всій багатошаровості її будови.
