Басоля — український бас весільного ансамблю. Виглядає як великий родич скрипки, а звучить як віолончель — низько, соковито, об'ємно. Три або чотири струни налаштовуються квінтами, виконавець веде смичок повільно, тримаючи баси та акомпануючи мелодії цимбалів і скрипки.
Басоля залишалась базовим інструментом сільських весільних оркестрів Поділля та Галичини ще до середини XX століття. З приходом академічних віолончелі та контрабаса вона майже зникла, але сьогодні її знову виготовляють львівські майстри. Звучання басолі глибоко пов'язане з українською гуцульською та покутською мелодикою — воно інше, ніж у європейської віолончелі: грубіше, щиріше, «земне».
