Бонго — кубинський винахід кінця XIX століття зі східної провінції Ор'єнте, де вперше з'явилась музика сон. Пара маленьких барабанів (діаметром 15 та 20 см) з'єднана коротким дерев'яним містком, тримається між колінами виконавця — бонгосеро.
На відміну від конги, бонго грають переважно сидячи, трохи нахиливши корпус інструмента. Виконавець тримає більший барабан (ембра) з правого боку. Звук — вищий, дзвінкіший, суше за конгу. Традиційний рисунок «martillo» (молоточок) — базовий патерн для сона й сальси, швидка послідовність ударів пальцями й долонею.
Особлива роль бонго в сон-кубано: бонгосеро грає martillo основну частину композиції, але під час сольних партій інструменту son montuno переходить на cencerro (кубинський коубелл) для контрасту. Майстри: Хосе Мангуаль, Роберто Роена. Бонго активно використовують поп- і рок-гурти — від Santana до сучасних колективів в Україні («Джамала», «Kalush Orchestra»).
