Бугай (бербениця, бука) — своєрідний фрикційний барабан: на діжку чи відкритий циліндр натягують шкіру, крізь яку продіто пучок кінського волосу. Музикант змочує пальці й протягує ними по волосінню — і інструмент відповідає низьким, потужним ревом, що й справді нагадує ревіння бика (звідси й назва).
Бугай — неодмінний учасник українських зимових обрядів, насамперед Маланки та щедрування: його гуркіт супроводжує ватаги ряджених, надаючи святу первісної, майже язичницької сили. Разом із бубном, скрипкою та цимбалами бугай творить характерне звучання карпатського й подільського обрядового гурту. Це один із найархаїчніших і найколоритніших інструментів української народної традиції.
