Конга виникла на Кубі у XIX ст. як синтез африканських барабанів, привезених рабами з Конго (звідки й назва), та місцевих кубинських традицій. Предки конги — барабани конголезького (банту) походження макута та юка, а також барабани бембе; згодом конга стала серцем світської музики: румби, сона, а пізніше мамбо й сальси.
Сучасна конга має висоту 75 см, корпус з клепок червоного дерева або клену, однобічну мембрану з телячої або синтетичної шкіри. У стандартному ансамблі грають на трьох різних розмірах: quinto (найменша, найвища), conga (середня), tumba (найбільша, найнижча).
Техніка гри — мистецтво контрасту: open tone (відкритий дзвінкий удар долонею по краю), muff (приглушений), slap (різкий), bass (центр). Легенди конги: Монго Сантамарія (піонер латино-джазу), Рай Барретто, Тата Гуінес, Джованні Хідальго (сучасний віртуоз). В Україні конга звучить у джазових біг-бендах Києва та Львова й в латино-фолк проектах.
