Цинк (італ. cornetto) — гібридний інструмент епохи Ренесансу: він має дерев'яний, злегка вигнутий корпус із ігровими отворами, як у дерев'яних духових, але звук видобувається через чашоподібний мундштук, як у мідних. Це поєднання дає йому виняткову гнучкість і виразність.
Сучасники вважали цинк інструментом, чий голос найближчий до людського співу — гнучкий, теплий, здатний на тонку динаміку й орнаментику. У XVI-XVII століттях цинк був одним із головних віртуозних сольних інструментів, звучав у соборах (зокрема у Венеції, у творах Джованні Габрієлі), у придворних ансамблях поряд із сакбутами. З приходом бароко його витіснила скрипка, але завдяки руху автентичного виконавства цей витончений голос давньої музики знову лунає на концертних сценах.
