Флояра — найтаємничіший інструмент Карпат. Вона не має свисткової голосниці: звук створюється прямим подихом у відкритий край ствола, як у турецькому неї чи японському сякухачі. Це вимагає років тренування.
На флоярі грають старші пастухи — ватаги — у високогір'ях, коли стадо спить. Мелодії — медитативні, з довгими нотами, що переходять у звук вітру, шурхіт трави, ехо ущелин. Граючи, флояристи часто супроводжують мелодію гудінням голосом, що створює бурдонне тло. Флояру неможливо грати швидко або голосно: це — інструмент тиші, самотності, зв'язку з горами.
