Фісгармонія — клавішний духовий інструмент, у якому звук утворюють металеві язички, що вібрують під струменем повітря. Повітря нагнітають ногами через педалі-хутра, тож виконавець водночас грає руками й «качає» повітря ногами.
Фісгармонія набула величезної популярності у XIX столітті як доступніша, компактніша й дешевша заміна органа — для домашнього музикування, невеликих церков, шкіл. Її звук — теплий, трохи носовий, тягучий, здатний до плавних динамічних переходів. Для фісгармонії писали й серйозні композитори. Споріднена з нею — ручна індійська фісгармонія, що стала центральним інструментом класичної та релігійної музики Індії. Сьогодні теплий, ностальгійний голос фісгармонії цінують у камерній та етнічній музиці.
