Маримба має африканське коріння; у Центральній Америці її вперше засвідчено 1550 року в Гватемалі, де на ній грали невільники-африканці. Сучасна концертна маримба має до 5 октав діапазону та вимагає для гри чотирьох (іноді шістьох) паличок — по дві в кожній руці.
Звук маримби — найм'якший серед «дерев'яних» ударних: він не «цокає», а «співає», особливо в низькому регістрі. Для маримби написані концерти Кейко Абе, Емманюеля Сежурне, Нея Розауро. Маримба часто солює в сучасній академічній і неокласичній музиці; в Україні виконавиця Данило Сакутін та молоде покоління ударників активно розвивають маримбовий репертуар.
