Уд — струнний щипковий інструмент із великим грушоподібним корпусом, коротким відігнутим назад грифом і, як правило, без ладів. Саме відсутність ладів дозволяє видобувати мікроінтервали й плавні глісандо, без яких немислима музика арабського макаму та турецького макаму.
Уд має тисячолітню історію в культурах Близького Сходу, Північної Африки та Середземномор'я. У Середньовіччі через мавританську Іспанію він потрапив до Європи, де перетворився на лютню (сама назва «lute» походить від араб. al-ʿūd) — а від неї тягнеться лінія до гітари. Теплий, оксамитовий голос уда донині лишається одним із найвиразніших сольних інструментів світової традиційної музики.
