Сурма — голос української військової історії. Козаки використовували сурму як сигнальний інструмент: один тип сигналу означав «до зброї», інший — «відступ», третій — «атака». Звук сурми чути було за кілометри над полем бою.
Конструкція: дерев'яна конічна трубка з розтрубом, 5–7 ігровими отворами та подвійною тростиною (як у гобоя), що створює різкий, дзвінкий тембр. Сурма споріднена з близькосхідною зурною та балканською зурлою. У сучасному Війську ЗСУ традиція сурми збереглася в почесних варта́х і урочистих заходах. Етно-гурти та реконструктори козацької культури активно повертають сурму у живе виконавство.
