Кобзарство — не просто виконавство, а цілий соціальний інститут. З XVI-XVII ст. незрячі хлопці віддавались на науку до майстрів-кобзарів, проходили «визвілку» (церемонію посвяти), вивчали думи, репертуар, таємну лебійську мову. Кобзарі мандрували від ярмарку до ярмарку, співаючи перед народом пісні про козацькі подвиги, турецьку неволю, віру.
Легендарні кобзарі XIX-XX ст.: Остап Вересай (1803–1890), Михайло Кравченко, Іван Кучугура-Кучеренко, Федір Кушнерик. У 1930-х сталінський режим фізично винищив кобзарський цех: за різними даними, від 200 до 300 кобзарів було розстріляно в урочищі Санжарівка під Харковом на так званому «з'їзді кобзарів». Кобзарство сьогодні відроджують Цех кобзарський «Київський», Микола Будник, Тарас Компаніченко. 2024 року програму збереження традиції кобзи та колісної ліри внесено до Реєстру кращих практик збереження нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
