Алегро (з італ. — «весело, жваво») — це темп, який композитори століттями обирають для передачі активного, стверджувального настрою. Перші частини симфоній Моцарта, Бетховена, Брамса майже завжди позначені саме так.
Існують нюанси: Allegro moderato — помірно швидко, Allegro con brio — швидко з блиском, Allegro ma non troppo — швидко, але не надто. Ці відтінки дозволяють диригенту точно налаштувати характер виконання.
У класичній сонаті та симфонії перша частина майже завжди пишеться в темпі алегро й у сонатній формі — недарма її часто називають «сонатним алегро». Приблизний діапазон — 120–168 ударів на хвилину. Позначаючи алегро, композитор задає не лише швидкість, а й характер: рішучість, енергію, святковий рух уперед, які визначають загальний тон усього твору.
