Бассо контінуо (генерал-бас, «безперервний бас») — фундаментальний принцип музичної фактури доби бароко, своєрідна «звукова опора» майже всієї тогочасної музики. Його виконує група інструментів: басовий (віолончель, фагот, віола да гамба) веде безперервну басову лінію, а клавішний (клавесин, орган) чи лютня добудовують над нею акорди.
Композитор виписував лише басовий голос із цифрами під нотами (цифрований бас), які позначали потрібні акорди, а сам виконавець мав майстерно «розшифрувати» їх та імпровізувати гармонічний супровід. Таким чином, бассо контінуо вимагало від музиканта глибокого знання гармонії та смаку. Ця система панувала в музиці приблизно від 1600 до 1750 року, тож усю цю епоху нерідко називають «добою генерал-басу».
