Ритардандо (італ. «уповільнюючи», позначається rit.) — вказівка на поступове, плавне уповільнення темпу. Це один із найважливіших засобів агогіки — гнучкого «дихання» темпу, що оживляє механічно рівну гру.
Ритардандо найчастіше застосовують наприкінці твору, розділу чи фрази, щоб м'яко підготувати завершення, «приземлити» рух, надати відчуття спокою або значущості. Воно також підкреслює емоційні кульмінації. Споріднені терміни — ралентандо (rall., поступове уповільнення) та ритенуто (раптове стримування). Протилежність ритардандо — accelerando (прискорення). Уміле, природне ритардандо — ознака музичного смаку; надмірне ж робить виконання млявим. Це тонкий інструмент, яким виконавець керує самим плином музичного часу.
