Тутті (італ. «всі») — вказівка, за якою звучать усі виконавці ансамблю, оркестру чи хору водночас. Це момент максимальної повноти, потужності й насиченості звучання.
Тутті набуває особливого сенсу в концерті, де воно протиставлене грі соліста: оркестрові тутті обрамляють і відтіняють сольні епізоди, створюючи діалог одного й багатьох. У симфонії потужні кульмінаційні тутті — вершини драматургії, коли вся маса оркестру зливається в єдиному пориві. Контраст між тихим соло однієї флейти й громовим тутті всього оркестру — один із найсильніших виражальних ефектів у музиці. Тутті — це втілення колективної сили й повноти музичного звучання.
