Ключ (від лат. clavis — «ключ») ставиться на початку нотного стану й «прив'язує» одну з ліній до конкретного звука, задаючи висоту всіх інших нот. Без ключа стан — лише абстрактна сітка ліній; ключ «відмикає» його справжнє звучання.
Найпоширеніші ключі: скрипковий (ключ соль, для високих голосів та інструментів), басовий (ключ фа, для низьких), а також альтовий і теноровий ключі до (для середнього регістру, зокрема альта). Різні ключі дозволяють записувати різні за діапазоном інструменти й голоси без надмірної кількості додаткових лінійок, тримаючи ноти зручно в межах стану. Уміння читати в різних ключах — обов'язкова навичка музиканта; ключ — це та відправна точка, з якої «оживає» весь нотний текст.
