Електроакустична музика — перший великий прорив до «не-інструментальної» музики. Два центри визначили жанр: паризька Groupe de recherche de musique concrète (Шеффер, Анрі) та кельнська Studio für elektronische Musik (Штокгаузен, Аймерт).
У Парижі працювали з конкретними звуками — шуми міста, вітру, машин; у Кельні — зі синтетичними, створеними електронними генераторами. Сьогодні електроакустична музика охоплює всі комп'ютерні та студійні експерименти — від soundscape-музики Murray Schafer до алгоритмічних композицій. Українська електроакустична школа розвивалась з 1970-х через творчість Олега Ківи, сьогодні — через творчі студії Київської консерваторії.
