Гопак (від «гопати» — стрибати) — найвідоміший український народний танець, що зародився в козацькому середовищі Запорозької Січі. Спершу це був чоловічий танець-змагання, де воїни демонстрували силу, спритність і відвагу карколомними стрибками, присядками та обертами.
Музика гопака — швидка, у дводольному розмірі (2/4), з нестримною, вибуховою енергією. Згодом гопак став масовим, парним і груповим, увійшовши до скарбниці української хореографії. Його мелодії надихали й професійних композиторів: Микола Лисенко ввів блискучий гопак у фінал опери «Тарас Бульба». Гопак давно став музичним символом України у світі — уособленням козацької звитяги, радості життя й нескореного духу народу.
