Неокласицизм — це «повернення до Баха», девіз цілої доби. Композитори пишуть сюїти, концерти гроссо, сонати за старими зразками, але з XX-вічними гармоніями, поліритмією, іронією. Музика стає прозорою, стриманою, «тверезою».
Представники: Пауль Хіндеміт (майстерня композиторської техніки Ludus tonalis), Франсіс Пуленк і французька «Шістка», Мануель де Фалья. В Україні через радянську мистецьку політику неокласицизм заявив про себе лише в 1960-х роках — у творчості Мирослава Скорика, а згодом і композиторів наступних поколінь.
