Свінг — і назва ритмічного відчуття джазу (нерівний, «тріольний» поділ долі), і назва цілої епохи. У 1930-х джаз став популярною танцювальною музикою Америки, яку грали великі оркестри — біг-бенди з секціями саксофонів, труб, тромбонів і ритм-групою.
Класики стилю — Дюк Еллінгтон, Каунт Бейсі, кларнетист Бенні Гудмен («король свінгу»), співаки Елла Фіцджеральд і Френк Сінатра. Аранжування стали складнішими, а імпровізовані соло — виразнішими, готуючи ґрунт для наступної революції бібопу. Свінг-манія охопила весь світ, а після Другої світової війни розкішне біг-бенд-звучання поступилося меншим комбо й новому «модерн-джазу».
