Чаранго — маленький струнний щипковий інструмент народів Анд (Болівія, Перу, Еквадор), різновид лютні чи маленької гітари з десятьма струнами (у п'яти парах). Історично його корпус виготовляли з панцира броненосця (нині частіше з дерева), що надавало інструментові неповторного вигляду й звучання.
Чаранго з'явився після приходу іспанців як місцева, зменшена «відповідь» європейській гітарі та лютні. Його звук — дуже високий, дзвінкий, іскристий, ідеальний для швидкого «тремтливого» акомпанементу (чарангео) та ліричних мелодій. Чаранго — невід'ємна частина андської народної музики, що звучить поряд із флейтами кена й сампоньєю. Його яскравий, радісний голос уособлює душу гірських народів Південної Америки й давно став упізнаваним у світовій музиці.
