Альт довго залишався в тіні скрипки — «підголоском», «другорядним» голосом оркестру. Але XX століття реабілітувало його: з'явились видатні альтисти-солісти (Юрій Башмет, Лайонел Терьтіс, Уільям Прімроуз), і композитори стали писати альтові концерти.
Звук альта — особливий: не блискучий, як у скрипки, але теплий, глибокий, трохи меланхолійний. Його часто називають «людським голосом» струнного квартету. Пауль Хіндеміт — сам видатний альтист — залишив альту цілу низку сонат і концертів, повних глибокої думки. Український альтист Михайло Малютков — один з найпомітніших виконавців сучасності.
