Львівська школа — унікальна гілка української музики, що формувалась у галицьких умовах: між австро-угорською, польською та українською культурами. Заснована Вищим музичним інститутом ім. М. Лисенка (1903) стараннями галицької інтелігенції.
Ключова постать — Станіслав Людкевич, що прожив майже століття і виховав покоління. Серед представників: Василь Барвінський (репресований, 10 років мордовських таборів), Нестор Нижанківський, Анатоль Кос-Анатольський, сучасний період — Мирослав Скорик, Юрій Ланюк, Богдана Фроляк, Ольга Криволап. Характерні риси: 1) тяжіння до галицької народної пісні та карпатського мелосу; 2) європейський кругозір (тісні зв'язки з Віднем, Прагою, Варшавою); 3) духовний елемент (традиція сакральної музики галицької греко-католицької церкви).
