Хорал — тип церковного співу, що усталився в добу Реформації як простий, урочистий гімн для спільного співу громади. Його прикмети — розмірений, «крокуючий» рух рівними тривалостями, чотириголосна фактура (мелодія у верхньому голосі) і повнозвучна, ясна гармонія.
Неперевершеним майстром хоралу був Й.С. Бах: його понад 300 гармонізацій протестантських хоралів досі є еталоном, на якому студенти всього світу вчаться голосоведенню й гармонії. Хоральна фактура (акорди рівної тривалості) стала й самостійним виразним засобом у творах різних епох, коли композитор хоче досягти врочистості, зосередженості, молитовної піднесеності. Хорал — це немовби «застигла архітектура» гармонії, де кожен акорд можна роздивитися в усій його красі.
