Голосоведення — це те, як окремі мелодичні лінії (голоси) поєднуються й рухаються, переходячи від акорду до акорду. Досконале голосоведення робить кожен голос співучим і природним, а їхнє поєднання — прозорим і милозвучним, навіть коли слухач не усвідомлює цієї «підводної» роботи.
Класична теорія виробила суворі правила: уникати паралельних квінт і октав, плавно вести голоси (найкраще — на найменшу відстань), правильно розв'язувати дисонанси. Саме бездоганне голосоведення — таємниця «магії» хоралів Й.С. Баха, де чотири голоси течуть, наче чотири незалежні мелодії, і водночас творять довершену гармонію. Це одна з наріжних навичок композитора й аранжувальника будь-якого стилю.
