Розробка — це «лабораторія» композитора. Тут теми розбиваються на мотиви, комбінуються між собою, змінюють тональність, ритм, характер. Якщо експозиція — знайомство, то розробка — конфлікт та сутичка.
У Бетховена розробки стають справжніми музичними битвами — згадайте першу частину Третьої або П'ятої симфонії: мотиви кидаються, як блискавки, між голосами оркестру. У Брамса розробка більш контрапунктична, з глибоким переплетенням тем. У Сібеліуса — це органічне, майже геологічне проростання теми з крихітного зерна.
У класичній сонатній формі розробка — середній розділ, затиснутий між експозицією та репризою. Тут композитор найактивніше модулює — переходить із тональності в тональність, — створюючи відчуття нестабільності й пошуку. Технічний арсенал розробки — дроблення теми на мотиви, секвенції, поліфонічні поєднання, ладові зсуви. Саме майстерність розробки століттями вважали головним випробуванням композиторського хисту.
