Лідійський лад відповідає білим клавішам від фа до фа. Він мажорний, але його IV ступінь підвищено, через що зникає звичне тяжіння субдомінанти й з'являється відчуття ширяння, безмежності, світлого дива. Це найяскравіший, найповітряніший з мажорних ладів.
Кінокомпозитори (від класики Голлівуду до сучасних саундтреків) обожнюють лідійський лад за його «зоряне», піднесене звучання. Підвищений четвертий ступінь ріднить лідійський лад з українським гуцульським ладом: у карпатській народній музиці ця гостра, «висока» кварта звучить у награваннях трембіти й скрипки, надаючи мелодіям неповторного гірського колориту. Лідійський лад — звук світла, висоти й фантазії.
