Лад — це емоційна мова музики. Найвідоміші лади — мажор (світлий, радісний) і мінор (сумний, драматичний), але насправді їх набагато більше.
Середньовічні модуси (дорійський, фригійський, лідійський, міксолідійський) повернулись у XX столітті через джаз та рок. Українська народна музика багата на особливі лади: гуцульський (з підвищеним IV ступенем) звучить гостро і пристрасно, а підгалянський зачаровує своєю архаїчністю. Сучасні композитори вільно переходять з одного ладу в інший, створюючи психологічні переходи між станами.
У вужчому значенні лад — це звукоряд із певним порядком тонів і півтонів та ієрархією стійких і нестійких щаблів навколо тоніки. Крім мажору й мінору, існують сім діатонічних (натуральних) ладів, а також штучні — цілотоновий, зменшений, угорський. Кожен лад має свою «фарбу»: лідійський звучить світло й підвищено, фригійський — суворо й східно, дорійський — стримано-шляхетно.
