Субдомінанта (IV ступінь) — це «відхід» від тоніки, перед поверненням через домінанту. Функціональна схема T-S-D-T (тоніка-субдомінанта-домінанта-тоніка) — базова гармонічна формула усієї класичної музики.
Субдомінантова гармонія часто асоціюється з молитвою, роздумами, природою: знаменита «Амінь-каденція» (IV-I) — це завершення багатьох церковних гімнів. У рок-музиці 1960–70-х (The Beatles, Pink Floyd) субдомінанта стає основою психоделічного звучання, коли замість очікуваної домінанти з'являється субдомінантний акорд.
Субдомінанта — четвертий щабель ладу, і разом із тонікою та домінантою вона утворює три «кити» класичної гармонії. На відміну від домінанти, що гостро тяжіє назад до тоніки, субдомінанта відкриває простір, «відводить» від центру, тому її часто пов'язують із широтою, спогляданням, молитвою. Побудований на ній субдомінантсептакорд та споріднена «неаполітанська» гармонія збагачують палітру напруг у творі.
